Смішно згадувати ті часи, коли сидів із магнітофоном і записував радіопрограми, такі як “Extremum Chart” (вели Боб Ровський, Мікі та Кузьміч), „Neopost” Боба Ровського, „Ексклюзив” Шаріфова, трансляції Ганса та ще багато всіляких сетів, які зараз важко пригадати, коли альбом у форматі mp3 на з’єднанні dial-up качався цілу ніч (це жесть!). Це було щось, чистий нєфарський андерграунд. „Прогресивна електроніка” до нас дійшла!

Прослуховування радейка мені явно пішло на користь. Спочатку захоплення так званим dancefloor, rhythm’n’dance, а далі транс, брейкбіт, техно, драм, IDM, ембіент, хаус, блек, дум, дез, фолк, прог-метал і ще багато всілякого, яке ліньки перераховувати :Р. Із кожним відкриттям нового стилю відбувалося певне розширення свідомості і загальних уявлень про звучання й музичну культуру загалом. Музика – це широченний океан, наповнений різноманіттям течій, які діляться, еволюціонують, змінюються, трансформуються, зливаючись у широкі потоки та розділяючись на різноманітні дрібні відгалуження.

Проте сучасна електронна музика за останні десять років не набралася якоїсь новизни (ІМХО). Постійно відбувається мішанина, завжди хтось експериментує та вносить елементи з інших напрямків, накручує індивідуальне звучання на синтезаторах… Техніка удосконалюється, софт розвивається. Мастеринг сьогодні роблять на значно вищому рівні, ніж учора, але чомусь слухати нудно. Більшість із того, що я повидаляв, – альбоми, випущені у 2000-х. Не буду придиратися до згаданого раніше софтверного звучання, але теперішня електроніка у більшій своїй масі, наче з конвеєра, з уніфікованих платформ. Забагато „техно” і замало душі.

Можливо, моя ностальгія і неприйняття через те, що я виріс і звик до іншого? Якщо ділити історію музики умовно на періоди по п’ять років, то буде дуже добре помітно зміну відтінків звучання й акцентів, тобто частот. Напевне це якось вбирається організмом, як „сіль” рідної землі і відбувається „звикання”. А зрештою, що толку з того аналізу та переливання водички із пустого в порожнє?! Щоб полюбити та відчути музику, її потрібно перш за все слухати. А щоб слухати музику, потрібно спочатку з нею познайомитися.

Я не заглиблюватимуся сильно в історію виникнення та не занурюватиму вас по самі вуха у класифікації і характеристики. Писатиму про те, що знаю і те, що люблю, чи любив  слухати, додам трішки треків для ознайомлення ;)

Мій „основний профіль” – електроніка. Для себе я виділяю кілька основних стилів, на які розмежовується сучасна електронна музика, і саме про них піде мова:

Ambient ambient dub, ambient space, ambient world, ambient pop, ambient electronic, ambient techno, ambient industrial, ambient house, dark ambient

Breakbeat trip-hop, Bristol sound, big beat, downbeat

Electro

Goa/Psychedelic Trance

Hardcore gabber (gabba), happy hardcore, neo (neo hardcore)

House deep house, acid house, club house, French house, Chicago house, tribal house, speed garage, ambient house

Intelligent Dance Music (IDM)

Jungle/Drum’n'Bass – darkside (darkstep), drill’n'bass

Techno minimal techno, intelligent techno, Detroit techno, old school techno, proto techno

Залишайтеся на лінії ;)

Дякую за підписку на мій блог -=EMPYREAL=-.

Пластик скидається на дешівку, але загалом виготовлені добре. Дуга й чашки акуратно вкриті якісним матеріалом, приємним на дотик. Якщо не придиратися, то цілком достойний продукт „фірмового гатунку”.

Проте на дузі немає напису SONY. На іноземних веб-сайтах люди пишуть, що це свідчить про підробку. Штекер не має різьби. На фірмових, як написано на офіційному веб-сайті Sony, є позолочений прямий стерео роз’єм UniMatch (гвинтовий). На даних навушниках – штекер-насадка. Мова іде про штекер для роз’єму 6,5 мм, який натягується на штекер 3,5 мм. Опір становить 35 Ом, а не 24 Ом. Фірмові навушники рідко мають відхилення від величини опору, вказаної на коробці. Якщо воно і є, то дуже незначне.

Звук. Як не дивно, але звучання хороше. Вони мені спочатку здалися навіть кращими від Sennheiser PMX 200. Sennheiser PMX 60 обставляють без питань і не йдуть в жодне порівняння із вищезгаданими „Sony MDR-V900HD”. Ударні відбивають чітко, гарний бас, нема гулу. Не подобається, що бракує яскравості на середніх частотах. „Sony MDR-Z700DJ” звучанням нагадують недорогі KOSS – упор на басок і завал середніх. Це моє суб’єктивне враження.

Висновок. Звичайно ці вуха не є фірмовими, але звучать добре, а добре в кожного своє. Підійдуть вони вам, чи ні, поняття не маю. В якості недорогих домашніх навушників із прийнятним звучанням, думаю, задовольнять майже кожного.

Майте на увазі, що підробки з eBay потрапляють і на наш ринок, тому перш ніж купувати „фірмовий саунд” у неофіційних дилерів, зазирніть на сайт виробника, почитайте огляди в Інтернеті та поцікавтеся походженням і різноманітними „дрібничками”, щоб бува не переплатити, оскільки на наших теренах підробки продають від 500 грн. Фірмові навушники Sony MDR-V700DJ (V – оскільки ми не Азія) коштують орієнтовно 1100-1300 грн.

НА РУССКОМ

Дякую за підписку на мій блог -=EMPYREAL=-.

З кінця 90-х Drum’n’Bass стає синтетичнішим – все більше можливостей з’являється в комп’ютера і відповідно змінюється звучання. Чогось починає бракувати, оскільки софтверний звук не дотягує до рівня синтезаторів, а драм-машина не може замінити “кухню”.

Мені надзвичайно подобаються збивки/партії справжніх барабанів, а не драм-машин. Саме звучанням живих ударних досі захоплює старий драм. Машина не зрівняється з барабанщиком і Джоджо Меєр (Jojo Mayer), один із кращих барабанщиків світу, яскраво це демонструє.

Джоджо Меєр постійно бере участь у драмфестах, проводить семінари та навчає інших. Його DVD-диск із навчальним матеріалом “Secret Weapons for the Modern Drummer” став бестселером. Він справжній геній, який вносить серйозний вклад у розвиток сучасної музики!

Дякую за підписку на мій блог -=EMPYREAL=-.

Навушники придбано. Настав період чекання. Хто купляв щось у китайців, розуміє про що я. І ось прибула пінопластова пачка із двома парами навушників. Також у того самого продавця я ще прикупив Sony MDR-V700DJ. Наразі розглядаємо Sony MDR-V900HD.

Перше, що одразу почулося носом – „синтетичний” сморід із коробки. Виявилося, що тхне мішечок (навушники Sony комплектуються мішечками), пошитий з якогось неприємного на дотик і смердючого матеріалу, який виділяє міазми типу „клей момент”. Але що там затхлий мішечок порівняно з дизайном нових професійних навушників Made in China. Вишневенький дермантинчик рулить. Чашки мають відмінну від оригіналу форму, вбогий вигляд і колір. Дивіться самі =)

Звук відповідає зовнішньому вигляду. Тягнуть вони на дешеві Cosonic і навіть не позмагаються зі стоковими навушниками iRiver.

Відверта і дуже непрофесійна підробка. Траплялися значно якісніші варіанти фейків. Про інші навушники з eBay можна почитати тут.

Шукаючи фото справжніх Sony MDR-V900HD, надибав одного щасливчика та другого. Мої „Sony MDR-V900HD”  були у прозорій пластиковій коробці.

Так виглядають справжні Sony MDR-V900HD (залежно від ринку маркуються V або Z, а також випускаються під маркою 7509HD,  тобто  Z900HD (Японія), V900HD (інші країни), 7509HD (США)):

На веб-сайтах Sony ця модель відсутня. Схоже, що знята з виробництва. Думаю, що 99% Sony MDR-V900HD на eBay – сміття.

Ще кілька фотографій оригінальних Sony MDR-V900HD та інформація китайською ;)

НА РУССКОМ

Дякую за підписку на мій блог -=EMPYREAL=-.

Невдалі і не дуже вдалі покупки:

1. Одяг.

Яскравий приклад непорядності продавця – замість нових шортів прислав ношені та ще й брудні. Чесно кажучи такого не очікував, оскільки це був продавець із США, і навіть магазин із чудовою репутацією. Вартість становила приблизно 65 доларів. У таких випадках товар, як правило, повертати невигідно, довелося поставити їм негативний відгук і змиритися.

2. Запчастини.

Продавці описують свої товари як легеньке БУ без суттєвих подряпин і дефектів, на ділі ж присилають товар із іржою, пошкодженими болтами та добряче здертою фарбою. Також буває погано пакують і товар пошкоджується під час транспортування, то ж варто про це нагадувати. Зрештою це можна списати на неакуратність.

3. USB Flash або флеш-пам’ять.

Не буду називати цифри, вони не такі вже й великі та значні, але я попав. Такі випадки змушують робити суттєві висновки та купляти акуратніше. Я купив у чотирьох продавців із Китаю та Гонконгу 16 накопичувачів USB Flash. Всі накопичувачі – хакнуті підробки – тобто за допомогою програмних засобів було змінено їхні характеристики.

Проте чіп-пам’яті програмним засобом не зміниш. Накопичувачі пропонувалися з об’ємом 16 Гб, а насправді мали 1, 2 і 4 Гб. Що цікаво?! Продавці цих пристроїв мали дуже добрі рейтинги. Дехто з них продав понад 1000 одиниць товарів і жодного поганого відгуку. Люди зовсім не перевіряли ретельно те, що купляли і ставили добрі відгуки. Зрештою це не дивно, оскільки багатьом у голову не приходить, що таке можна утнути.

ОС бачить USB Flash із об’ємом пам’яті 16 Гб. Більше того – дані пишуться на флешку без проблем. Проблеми виникають, коли їх потрібно потім зчитати. Файли при записі на неіснуючий простір пошкоджуються. Однак мою увагу привернула швидкість запису – дуже мала, як на флешку 16 Гб. Далі почав ритися в неті і відкрив «шаманські таїни». За деякі із флешок я повернув гроші, а за деякі ні – про це далі.

Сайти про накопичувачі USB та їхнє відновлення:

Flashboot.ru

SOSFakeFlash

4. Навушники.

Фактично це був свого роду експеримент. Я підозрював, що можу купити підробки – так воно й вийшло.

Було куплено 7 пар навушників у різних продавців. Лише одна пара виявилася справжніми Sony, однак не V700DJ, а Z700DJ, які призначені для азійського ринку. Вкотре довелося переконатися – халявний сир… Z700DJ загалом задоволений. Більш-менш акуратно зроблені та звучать майже як мої фірмові Sennheiser PMX 200. Свої 30 зелених вони безумовно вартують. Також було придбано Sony MDR-V900HD, які виявилися дуже низькоякісною підробкою з поганеньким звучанням, а продавець – справжнісіньким шахраєм.

Creative EP-630 та EP-830. Зовнішніх явних ознак, що це підробки, не виявлено, але звук поганенький.

AKG K324P. За зовнішнім виглядом дуже важко відрізнити від оригінальних. За звучанням – 100% підробка.

Sony MDR-EX90LP. Дуже майстерна підробка, але завдяки цьому огляду вдалося її виявити. Звук поганий.

Sony MDR-EX300SL. Найжахливіші по звучанню вуха, які я чув. На коробці є голограми, наклейка, яка вказує, що вуха призначено для китайського ринку. За зовнішніми ознаками від оригінальних не відрізнити, однак варто їх почути і все стає зрозуміло. Якщо, перелічені вище затички, хоча б дотягують якось до стокових навушників, якими комплектуються програвачі Creative, iRiver, iPod, то ці не ідуть в жодне порівняння ні з чим – це жах, а не звук.

За кілька пар навушників мені гроші повернули продавці одразу, навіть без вимоги повернути товар назад, а за інші довелося повертати свої гроші через Paypal.

__________________________________

Якщо бажаєте, відвідайте мій аукціон.

Дякую за підписку на мій блог -=EMPYREAL=-.