Загалом рукавиці зручні. У них навіть легко користуватися фотоапаратом і змінювати на ньому настройки. Із теплом приблизно до температури -10 все ОК =)

Слабким місцем є вентиляція. Якогось біса її зробили на пальцях + ще дошили якусь фігню наверху з написом GORDINI ventilation system. Це знижує тепловий ефект, особливо при сильному вітрі. Доводиться складати руки в кулаки, щоб не мерзнути. При інтенсивному русі звісно жодних претензій нема, як до будь-яких дешевеньких рукавиць: в’язаних або флісових. Також не подобається те, що коли руки вологі, знімаючи рукавицю можна легко витягнути внутрішню частину (на рукавицях навіть пришито попередження), а потім її незручно запихати назад. Треба завжди трішки “притримувати пальці”.

Зараз при температурі -15 і нижчій мої пальці мерзнуть не на жарт. Проте зауважу, що я не закутуюся сильно та ходжу без шапки (це суттєві втрати тепла, що “б’є по руках”). В ідеалі, щоб забезпечити максимальну теплоту, потрібно добре “затиснути всі шпарини” та “завернути” голову  – про це я знаю, але мені цікаво чого варті самі рукавиці. У таких обставинах мені набагато комфортніше носити флісові за 3 бакси, аніж лижні (правда суттєвий недолік флісових у тому, що вони швидко намокають). У флісових зручніше та руки можна легко запхати в кишені. У флісових руки ЗНАЧНО швидше нагріваються, ніж у понтових лижних Gordini 2 in 1 Stretch. Взагалі, щоб із комфортом іти в Gordini 2 in 1 Stretch, туди потрібно запхати теплі руки, в іншому разі досить довго доведеться мерзнути та розминати пальці.

Що ще додати? Рукавиці заточені під інтенсивний рух. Так, вони швидко не промокнуть, так, вони зручні, так, Gore-Tex і вентиляція працюють, але на жаль вони не такі теплі, як я сподівався. Отакий СУБ’ЄКТИВНИЙ огляд рукавиць Gordini 2 in 1 Stretch.

Дякую за підписку на мій блог -=EMPYREAL=-.

Eye Mountaineer 70L явно заточений під те, щоб носити на ньому багато речей зовні: стропи є знизу, зверху, на лицьовій частині рюкзака. Зверху мені дуже зручно зачіпляти куртку, коли душно. Дуже мудро зроблені бокові кишені та стяжки, в які гарно влазять і фіксуються пляшки, штатив тощо. Нижній відсік теж непогана річ, хоча я рюкзак «не ділю», а пхаю все як у мішок.

Тканини та пошив справляють позитивне враження. Тубус і перегородка між відсіками зроблені з хорошої «підкладки». До матеріалів і якості виготовлення зауважень наразі не маю.

Не подобається реалізація верхнього клапана. Якщо в нього напхати трішки речей, рюкзак незручно закривати. Також, якщо зверху зачеплена куртка тощо, то через стягування викривляється замок і його незручно закривати.

Рюкзак досить вузький. Мені здається, що він навіть вужчий за Коммандор Торнадо 50, що зручно під час транспортування, але змушує ретельніше пакувати речі (також дається в знаки прямокутна форма).

Спинка містить дві алюмінієві пластини. Нічого особливого. Сидить на спині добре. Пояс теж як пояс. Жодних незручностей не спричиняє.

На весну-літо-осінь для мене це чудовий варіант (принаймні схоже на те =)), тому що можу запхати в нього навіть зимову куртку, 2 свої легкі спальники й начепити щось зверху при необхідності. В Commandor Tornado 50 я б так не розгулявся, оскільки там усе було на мінімумі. Eye Mountaineer 70L не ідеальний наплічник, але як на свою ціну, то піде.

Оновлення 1. Після чотирьох кількаденних походів виявилося, що рюкзак не дуже міцний. Зовнішній матеріал досить слабкий і місцями може поротися (наприклад шви строп і т. п.).  Цікаво, що внутрішня підкладка дуже добре тримається, не зважаючи на неакуратне пакування. Ще не подер =) Для серйозних і частих походів, і  великої ваги не рекомендую. Для тих, хто їздить в гори десь-колись, непоганий варіант.

Дякую за підписку на мій блог -=EMPYREAL=-.

Таки його знайшов! – французький спальник Lafuma X600 45°F або Lafuma Extreme 600, який за даними виробника важить лише 560 грам. Я зважив його разом із мішечком: вага – 610 г. Спальник також дуже компактний: розмір у запакованому стані – 30 х 13 см (можна навіть ще трохи стиснути). 100% підійде для росту до 185 см. Наповнювач: поліестер.

Чи виправдав він мої сподівання? Так. Саме те, що потрібно для літніх походів. Правда, коли вперше взяв його в руки, в мене виникли сумніви, що в такому можна взагалі спати: надзвичайно тонкі тканини, шви «світяться» =) Наразі випробував його десь до температури +5°C. У такому разі доводиться одягати вже куртку, особливо, якщо вітряно, оскільки спальник «продувається».

Недоліки Lafuma: дуже тонкі тканини, «продувається», поганий мішечок для зберігання.

Поюзавши Lafuma X600 стало зрозуміло, що на осінь він явно не піде, тому вирішив придбати собі ще 1, щоб спати восени у двох спальних мішках. На жаль знайти його по хорошій ціні виявилося проблематично. Дивився, дивився, дивився і мені на очі потрапив польський Fjord Nansen Finmark L. Звичайно він не такий легкий, як Lafuma, але це суттєво компенсується товщиною, міцнішими тканина та класним компресійним мішком. Порівняно з Lafuma X600 він виглядає значно серйозніше та вселяє більше довіри. Температурний режим у нього такий самий, але суб’єктивно в ньому тепліше, ніж у Lafuma Extreme 600 і його вже не «продуває».

Характеристики Fjord Nansen Finmark L: вага  – 1050 г (важив разом із компресійником); розмір у запакованому стані – 25 х 17 см; ріст – до 185 см без проблем; наповнювач – microfill super-therm (поліестер).

По об’єму в рюкзаку він займає трішки більше за Lafuma, але це дрібниці. Також для мене несуттєво тих 450 грам, оскільки спальник справді міцніший завдяки товщим тканинам.

Недоліки: поганий захист замка від «закусування» тканини.

Дякую за підписку на мій блог -=EMPYREAL=-.

Він настільки легкий, що починаєш сумніватися в його міцності та надійності, але жодних проблем. Зазвичай вантажу 10-12 кг. Сидить на спині добре, правда для цього довелося вийняти алюмінієву планку, яка інколи може тиснути спину. Тканина Cordura міцна і не дуже страждає від каміння та гілок. Подобається те, що на рюкзаку нема «зайвих» лямок, шнурків й іншого непотребу. По боках зручно чіпляти килимок, куртку чи інше причандалля.

До негативних моментів можна віднести трохи закороткий замок головного відсіку. Коли у «найвищій» кишені щось є, воно починає заважати, і хотілося б ширше відкрити рюкзак. Також є слабкою фіксація поясу, хоча для мене це абсолютно некритично. Малі бокові кишені зроблені, таке враження, для краси. Верхня кишеня, на якій причеплено кріплення для льодоруба теж скидається на рудимент: зручно пхати лише плоске, наприклад карту, ніж тощо.

Висновок: однозначно брати! Співвідношення ціна/якість у цього наплічника відмінні.

Дякую за підписку на мій блог -=EMPYREAL=-.

Боти замовив через посередника зі США. Правда забув йому сказати, щоб усе перевірив, перед тим, як відправляти сюди. Чесно кажучи навіть не сподівався жодних глюків, але на тобі – брак підошви, при чому такий самий як на моїх Merrell Snowmotion 6 дворічної давнини. Знову підошва Vibram, знову американські черевики від корпорації Wolverine і знову бага у правому черевику. Я от уже думаю собі, що може це такий фірмовий стиль у Vibram чи що то за …, робити лівий черевик рівним, а правий – кривим. Мої емоції вилилися у брудну лайку на адресу Bates, Vibram і Wolverine. Це нічого не дало, але принаймні відвів душу та отримав координати представників Wolverine в СНД. Виявляється такі боти можна було придбати і в нас, але десь на 20 доларів дорожче. Якщо кому треба: ТзОВ Приватспорт, м. Київ, вул. Фрунзе 160, тел. +38 067 508 18 80, (044) 492-35-44. Я так їм і не дзвонив, нічого не вирішував, тож за сервіс і актуальність даних не ручаюся.

Чому я плюнув на обмін черевиків? Перш за все тому, що я в досить дурнуватій ситуації, бо не купляв їх особисто та не маю жодних чеків і рахунків, щоб щось підтвердити. По друге, навіть якщо б усе вийшло, ніхто доставку мені не компенсує, а це додаткові витрати та час. По третє, вони можуть знову прислати щось криве. Підбивши підсумок того, яка це муть, продовжив заточувати капці під свої ноги.

Основний глюк – підошва. З нею все вирішилося просто – підрізав шипи і вуаля – вже можна ходити. Зазначу, що навіть на доброму лівому шкарі крайні шипи із зовнішньої сторони дещо довші за решту, тому їх теж згодом довелося підрізати. Мені некомфортно ходити, коли вони першими стають на землю, а потім лягає решта підошви. На підошві брак звичайно не закінчився. Почала терти п’ятка, але за допомогою ручки від молотка все вирішилося: розвальцював пластик і сягнув вершин комфорту. Ось так, купуючи черевики вартістю понад 100 доларів за морем, доводиться ще з ними махатися. Навіть якщо сподіваєшся, що все буде добре, потрібно завжди просити перевіряти, хоча це не дає 100% гарантії. У них же на фабриці теж має бути контроль якості, але очевидно працює він хреново, раз таке на ринок потрапляє.

Bates E02450 виготовлені з міцної шкіри-виворотки та нейлону. Виробник явно перестарався із пластиком, оскільки його забагато. На розковбашеній поверхні трішки підтискає ноги. Це триває, доки черевики не розходяться. Взагалі, коли взуваєш Bates Enforcer перший раз, то складається враження, що в них можна стіни валити: дуже дубові. На BatesFootwear написано, що їх розтоптувати не потрібно, але я не раджу йти в них одразу в похід, а спочатку нагуляти містом хоча б 20-30 км.

Окрема тема – це шнурівки. Система шнурування класна. Шнурівки виготовлені з дуже міцної синтетики і є “ребристими”. Вони добре фіксуються у пластмасових отворах і не сповзають: раз добре затягнути й можна ходити цілий день.

Черевики не є водостійкі, хіба що до язика. Язик не вшитий і швидко промокає навіть від роси. Тканинні вставки воду не пропускають: кілька хвилин стояв у воді та перевіряв =) У будь-якому разі варто їх пшикати водовідштовхуючою рідиною для замші. Я використовую спрей від Collonil.

Якщо закрити очі на брак, черевики комфортні: добра підкладка, знімна устілка, класні шнурівки, чудова фіксація на нозі, добра шкіра, добре пошиття, вібрамівська підошва таки міцніша за гуму від Wolverine, амортизована п’ятка, класний вигляд, вага пари – не більше 1500 грам. Однак із пустелею Bates Enforcer CTS пов’язує хіба колір. У них класно ходити до +20 градусів, а далі запарюють як будь-яке інше шкіряно-синтетичне взуття. Добре, що хоч швидко сохнуть та холонуть. Досить купив я не те, на що розраховував і крім того – конструктор. І це ще не все… Вони жахливо мажуться, їх важко чистити. По зручності поступаються Wolverine Impala, оскільки жорсткіші за рахунок пластикових вставок для підтримки ноги та захисту. На перших порах шнурівки надто сильно затискаються і черевики важко розшнуровуються.

А тепер філософські роздуми. Черевики, які не запарюватимуть, не існують і це всім очевидно. Навіть, якщо вони будуть зі шмати, все одно буде душно. Щоб ноги менше страждали, слід просто повільніше ходити, не робити надзвичайно довгих марафонів, перериватися і частіше міняти шкарпетки. У такому разі здоров’я збережеш і кошти заощадиш.

Оновлення 1. Після водних процедур, а саме бродів по ріках трішки відклеєлися носки. Довелося застосувати суперклей: неестетично, але надійно. Таки економить американський виробник на хорошому клею. Навіть у мокрих Bates Enforcer CTS ходити зручно, хоча важчають не менше як на 500 грам. Черевики вже пробігли понад 300 км.

У дуже спекотну погоду я їх ношу розщіпнутими. На нозі тримаються чудово. Єдине, при цьому в середину бува залітають камінці чи інша напасть.

Дякую за підписку на мій блог -=EMPYREAL=-.

Ці високі кросівки/черевики, називайте, як більше подобається, колись мені впали в око на Chain Reaction Cycles. Сподобався їхній дизайн. Начитався позитивних оглядів, порився на eBay і таки взяв їх за прийнятну ціну. Зараз вони вже в іншому дизайні: чорно-червоні.

Основною родзинкою велочеревиків або велокросівок Five Ten є гума від фірми Stealth, яка дуже добре тримається поверхні. На початках це навіть вражає, далі звикаєш. Виготовлені черевики на совість із міцних матеріалів. До якості швів та клею не придерешся. Мають знімну устілку. Усередині щедро запаковані пом’якшуючими матеріалами для комфорту й захисту. Комплектуються запасними шнурівками. Для тих, хто ганяє даунхіл, це взуття дійсно забезпечить хороший захист і зчеплення з педалями. Але мені, любителю крос-кантрі та мандрівок по горах, вони не підійшли.

Що мені не сподобалося у Five Ten Rennie? Вони дуже дубові. Жодної амортизації. Складається враження, що вони заточені виключно на педалі. Кататися в них зручно, по місту ходити не біда. Вони легкі – 1200 грам пара. Однак ноги в них якось швидко втомлюються. От не знаю, як чітко описати те враження. У спортивних кросівках і туристичних черевиках набагато зручніше та легше ходити, ніж у цих даунхільних. Ще до негативних моментів можна віднести те, що  через велику кількість пом’якшувальних матеріалів вони довго сохнутимуть. У спеку паритимуть однозначно, оскільки ніяких дихаючих мембран, прокладок і вентиляції не мають.

Із розміром усе чітко – 42 EUR/ 8UK/ 9US/ 270 mm.

Висновок: добре взуття для їзди, а не дуже добре для ходьби.

Дякую за підписку на мій блог -=EMPYREAL=-.

У пошуках черевиків я зрив увесь eBay і безліч інтернет-магазинів, як наших, так і закордонних. Непросто знайти те, що тобі подобається за прийнятну ціну. До того ж ще потрібно розібратися, чи варта взагалі його купляти.

На Aukro мені натрапили на очі Wolverine Impala, які позиціонувалися, як зимові. Майже так і є. Але почитавши огляд в Інтернеті, де один мисливець-американець написав, що спокійно ходив у них при температурах від -30 до +25, вирішив брати, а там дасться чути. Ціна була надзвичайно приваблива, не втримався =)

Хоч я не прихильник вбивати тварин, але все-таки шкіряне взуття – це річ. Черевики виготовлені з нубука, Cordura, мають мембрану Gore-Tex і утеплювач Thinsulate. Wolverine Impala – найкомфортніші з усіх черевиків, які я коли-небудь носив. Вага пари – 1600 грам. Дуже класно та моднячо виглядають і чудово фіксуються на нозі. Само собою мають знімну устілку. Ноги та шкарпетки від них не смердять зовсім. Шнурівки зроблені на совість. «Піна» в підошві захищена міцною тканиною.

Gore-Tex і Thinsulate даються чути. Варто зробити перерву, як ноги охолоджуються і виникає враження сухості. Thinsulate – утеплювач, який крім того, що гріє, ще й відсмоктує піт. До +15 у черевиках почуваєшся чудово – ноги нагріваються як у звичайних кросівках, але при +20 – викручуй шкарпетки =)

Слабке місце черевиків – підошва. Загалом вона міцна та комфортна, проте заточена скоріше на болота й ліси – як правило, там і крутяться мисливці. Правда із цією самою підошвою фірма Wolverine випускає деякі суто туристичні черевики для трекінгу. Недоліком є шипи, які «вулканізовані» чи «клеєні» (важко підібрати слово). Під час мандрівок горами кам’янистий грунт, а то й стрибання по всіляких валунах не уникнути. За дві мандрівки по Боржаві та Горганах мені вдалося відірвати вже 6 малих шипів =) На ергономіку, зчеплення та комфорт це ніяк не впливає, але все-таки це суттєвий прорахунок. Якщо б уся підошва була лита, було б краще.

Wolverine Impala дійсно не промокають. Витримали кількагодинний дощ і навіть броди через річку. Я їх ще додатково обробляю спеціальною рідиною для відштовхування води.

Що ж до літніх черевиків, то маю надію на пустельні військові боти фірми Bates.

Дякую за підписку на мій блог -=EMPYREAL=-.

Як на 41 долар рюкзак добряче нафарширований. Основна родзинка – жорстка підвіска з можливостями регулювання. Зауважу, що це регулювання важка справа – я раз спробував – більше не хочу. Також я не зрозумів, що принципово дає мені зміна позиції дуг. Єдиний недолік, ІМХО, підвіски в тому, що вона витягує рюкзак дугою. Інколи це спричиняє незручність під час пакування речей, які не можна скласти, пом’яти тощо. Не сподівайтеся, що підвіска врятує спину від поту – спина буде мокра, але зате рюкзак залишатиметься сухим, ось. За сітку зручно кидати зайвий одяг, наприклад светр або куртку, коли сонце пече =)

Тканина міцна. Загалом матеріали справляють позитивне враження, то ж сподіваюся на довгу службу. Не сподобалися замки – віддають дешевизною, але таки працюють – це головне.

Також у рюкзаку є накидка для захисту від дощу, яка зберігається у спідній кишені – у днищі.

Під час перших примірок не сподобався пояс і пом’якшувальні прокладки, але після регулювання шлейок вдалося досягнути комфорту. Наразі максимально завантажував у нього 7 кг – сидить добре. Місцями трішки кривувато шитий, але враховуючи фарш, матеріали, дизайн і ціну, на це можна не зважати.

Хоч я любитель придиратися, розумію, що ідеального нічого не буває. Рюкзачок мені подобається і наразі я ним задоволений. Що буде далі, побачимо. Придбано наїбайком. Веб-сайт виробника: www.selpa.kr. На завершення кілька фоток =)

Дякую за підписку на мій блог -=EMPYREAL=-.

Найдешевші гамаші (їх ще називають ліхтарики, фонарики, гейтери), які я знайшов: Legion і Commandor. Legion мені не сподобалися тим, що їх не можна зняти, не роззуваючи черевики – це незручно. Але зате ціна на них була здається в районі 100 грн. Вирішив брати коммандори, але оскільки в магазині «Робінзон» їх не виявилося, вибір впав на гамаші Tatonka. На дотик і вигляд сподобалися, то ж купив.

Власне відгук про гамаші.

Плюси: 1) міцна тканина; 2) легко одягати; 3) міцні «стропи»; 4) не сповзають; 5) не тиснуть ногу 6) гріють.

Мінуси: 1) «стропи» послаблюються під час ходьби (дискомфорту це жодного не спричиняє, але оскільки в мене короткі черевики, то через це доводиться підтягувати, щоб не злазили ззаду під час сильних ривків); 2) чорна петля над гачком заважає зачіпляти гачок за шнурівку чи петлю черевика.

Побував у них у кількох одноденних походах, загалом намотав десь 50-60 км. Спокійно копав ними твердий сніг, до якого можна порізати ноги – жодних знаків на тканині нема.

Гамаші – це справді хороша інвестиція, якщо бажаєте ходити зимовими горами, лісами, полями тощо. Майте на увазі, що те, як вони сядуть внизу, залежить від конструкції черевиків. Наприклад мої Merrell зроблені так, що гамаші просто не можуть повністю закрити шнурівки, тому спереду трохи набивається снігу і мокне язик із шнурівками. Також для комфорту потрібно нормально укладати штанини.

Дякую за підписку на мій блог -=EMPYREAL=-.

Black Wolf – австралійська фірма, яка виготовляє різноманітне туристичне спорядження.

Я шукав легкий намет на двох людей – в ідеалі хотілося 2+1, але нічого цікавого не траплялося. Після довгих пошуків по наших інтернет-магазинах вирішив глянути, що пропонують на eBay і майже одразу натрапив на палатку Black Wolf Mantis 2 на дві людини. Як не дивно, вона мені одразу сподобалася своїм дизайном. Я зрозумів, що це саме те, ознайомився із характеристиками та купив лот.

Намет зроблений із класної жовтої тканини. Дно зроблено із міцного чорного матеріалу. Палатка складається із зовнішньої та внутрішньої частин. Має два тамбури та два виходи-входи. Палатка комплектується великою кількістю алюмінієвих коликів і двома розкладними дугами. Я не заморочуюся матеріалами і мало що в них тямлю, але докладніші характеристики можна почитати тут.

Плюси: 1) Палатка дуже стійка до вітрів, оскільки низька та має добрі стропи. Доводилося ставити її як-небудь під час гроз просто на хребтах під шквалом вітрів. 2) Кількагодинні грози витримує без проблем (у затяжні дощі поки не потрапляв). 3) Дуже швидко сохне. 4) Легко та швидко складається і розкладається.

Мінуси: фактично нема; єдине, виробник вибрав невдалу тканину для обшивки сіточки “пазів”, через яку протягуються дуги – починає “розповзатися”.

Намет розраховано лише на двох туристів. 3-м там буде дуже незручно, то ж якщо потрібна палатка на 3, краще взяти щось інше. Палатка розрахована на три сезони і її не рекомендують використовувати на «вічних снігах». У Black Wolf Mantis 2 я ночував в кінці осені при мінусовій температурі. Її трохи продуває, хоча, якщо мати нормальний спальник (що я збираюся придбати) і обкопатися =)

Наметом я цілком задоволений. Для трьох сезонів у Карпатах – ідеальний варіант.

Дякую за підписку на мій блог -=EMPYREAL=-.