Педагогічний процес
Розміщено 26-04-10 у розділі Освіта.
Коротка лірична доповідь про педагогічний процес, моральні відносини в колективі, авторитет і професіоналізм вчителів тощо.
Педагогічний процес – це вид людської діяльності, без якого неможлива спадкоємність поколінь, а отже, існування і розвиток суспільства. Будь-яка професія або вид спеціалізованої діяльності має свої неповторні ситуації, труднощі і суперечності, які необхідно вирішувати і долати в процесі такої діяльності, що породжує її специфічну мораль. Але в педагогічній справі роль моралі є дуже великою, тому що тут сама мораль виконує педагогічні функції: вчитель у значній мірі формує духовний світ, а отже моральне обличчя молоді. Через працю і увагу вчителя проходить все молоде покоління кожної країни. Саме вчитель відіграє вирішальну роль в навчально-виховному процесі і у становленні нашого майбутнього. Адже наше майбутнє залежить від типу особистості, котра формується сьогодні.
Моральні відносини в колективі вчителів своїми ознаками не відрізняються від подібних відносин між працівниками інших професій. Але вчительському колективу властиві такі особливості, які випливають із специфіки педагогічної праці та його зусиль по реалізації своїх здібностей і таланту. Ці особливості у вчительських колективах можна побачити перш за все в професійній необхідності вчителя мати авторитет і повагу серед учнів та батьків, серед своїх колег, а також у важкості правильної об’єктивної оцінки роботи вчителя та вимірювання його вкладу у суспільну працю всього колективу.
Педагогічна творчість є надбанням не тільки одного вчителя, але всього колективу вчителів, які працюють в єдності з учнями та їхніми батьками. Необхідною умовою успішної діяльності педагогічного колективу є вміння перетворювати досвід окремих вчителів у досвід колективний, вміння нести колективу, в якому працюєш свої найкращі доробки і знахідки. Моральні взаємовідносини в педагогічному колективі повинні будуватися на основі науки, тому що своє головне призначення може виконати лише міцний педагог, який діє в єдності з іншими. Відсутність глибоких товариських і професійних зв’язків в колективі, применшення заслуг особи перед колективом і колективу перед особою є ознакою слабкості такого колективу.
Професійна справа вимагає щоб кожний вчительський колектив був творчим колективом, в якому кожна індивідуальна особистість змогла
проявитись і розвинутись в процесі навчально-виховної діяльності, збагативши її і отримавши підтримку всіх своїх пошуків і починань. Якщо в колективі відносини між людьми створюють атмосферу згуртованості та доброзичливості, то вони є корисними і сприятливими для всього педагогічного процесу. Відносини недоброзичливі, які створюють постійну напругу, конфлікти і сутички, спонукають вчителя приділяти
більше уваги не навчально-виховній роботі, а регулюванню своїх взаємовідносин з іншими людьми. Педагогічний колектив – це складне ціле, об’єднане спільними педагогічними завданнями, що складається з людей, які відрізняються між собою за віком і досвідом, за смаком і педагогічними поглядами. Тут люди сімейні і несімейні, веселі й сумні, з різними характерами і темпераментами. Для того, щоб колектив таких різних людей міг працювати як одне ціле, необхідно узгодити зусилля всіх його учасників. Об’єднати усіх можуть єдина мета і завдання виховання підростаючого покоління. Кожний вчитель відповідає в першу чергу за свою роботу. Відсутність взаємної вимогливості, безпринциповість, нерішучість, звичка кривити душею приводять до атмосфери брехливості, всепрощення і до байдужості у навчанні та вихованні.
Оскільки авторитет – невід’ємний інструмент педагогічного впливу, то вчитель має потребу захищати і піднімати його. Він болісно реагує на всі навіть незначні посягання на цей авторитет, а для його захисту вибирає способи, які не завжди співпадають з інтересами його колег. Це викликає багато протиріч в колективі. У зв’язку із складністю об’єктивної оцінки роботи вчителя виникає також багато суперечок. Перебільшення заслуг одних вчителів і применшення інших викликає незадоволення і прагнення відновити справедливість.
Серед найтиповіших протиріч слід зазначити протиріччя між окремими вчителями і протиріччя між вчителем і колективом. Ці протиріччя породжують певні ситуації, які вимагають морального врегулювання, тобто дотримання відповідних морально-педагогічних норм. В педагогічному колективі творчі здібності вчителя набувають дальшого розвитку. Вчитель має можливість порівнювати свою роботу з роботою інших, визначити для себе рівень своєї педагогічної підготовки та майстерності. Тільки працюючи в колективі, вчитель збагачує свій особистий досвід педагогічними надбаннями і досвідом інших, а також випробовує свої педагогічні знахідки на досвіді інших.
Колектив для вчителя – суддя, в якого він знаходить підтримку і від котрого чекає допомоги, знаходить захист від несправедливості і випадкових суб’єктивних посягань на авторитет, є надійною перешкодою на шляху відхилень вчителя від вимог педагогіки і моралі. Колектив є важливою умовою розвитку особистості вчителя. Але для виконання такої функції в колективі повинні панувати відповідні морально-психологічні відносини. Це буде лише в тому випадку, коли кожен член колективу буде дотримуватися певних морально-педагогічних вимог.
Більшість з цих вимог пов’язана з регулюванням протиріч, що виникають в педагогічному колективі і пов’язані із специфікою педагогічної праці. Наприклад, незважаючи на спільність інтересів між окремими вчителями виникають протиріччя, які переростають у затяжні форми конфліктів.
Це дуже шкодить, як фізичному, так і духовному розвиткові особи, призводить до глибоких моральних страждань. Зіткнення інтересів окремих вчителів може відбуватися на різній основі: різниця в педагогічних поглядах і нерівність в майстерності, різниця в культурному рівні розвитку.
Цінність людини, її честь і гідність в очах суспільства визначаються її
трудовим внеском. В кожного справжнього вчителя є моральна потреба у високій оцінці своєї праці колегами, керівництвом школи, дітьми та їхніми батьками. Адже моральний авторитет вчителя – це важливий засіб його педагогічного впливу. Відомо, що суспільна оцінка різних вчителів є різною, оскільки і вчителі відрізняються між собою. Наявність різних оцінок вчителів і природна можливість помилок при таких оцінках сприяє виникненню конфліктних ситуацій: деяким вчителям може здаватися, що їх недооцінюють, а інших переоцінили. Таке суб’єктивне уявлення породжує взаємні образи, антипатію, прагнення відновити справедливість. Справа в тому, що кількість затраченої праці видно не всім одразу. Може здаватися, що ваш успішний колега фактично працює не краще від інших. Деякі можуть не зрозуміти, чому його так високо оцінюють. Можуть виникнути заздрість і неприязнь до талановитого вчителя, в якого виходить все ніби зовсім легко. Талановитий вчитель своєю працею змушує інших підтягуватися, не дає їм спокійно жити (спокій деякі вважають ознакою щастя і благополуччя). Так виникає антипатія до доброго педагога і спроба морально її пояснити, приховуючи її справжні мотиви.
Іноді зіткнення інтересів учителів можуть виникати внаслідок різниці їх моральних принципів, коли для досягнення однакової мети використовують різні засоби. Так деякі вчителі для здобуття авторитету створюють ілюзію діяльності, що не може залишитися непоміченим колегами. Джерелом протиріч може бути і розбіжність в педагогічних поглядах, в методиці викладання і вимогах до учнів, матеріальні інтереси тощо.
Функція педагогічної моралі полягає в тому, щоб виробити такі моральні вимоги до вчителя, дотримання яких допоможе врегулювати відносини в колективі.
В учительському колективі є люди, які володіють різними знаннями, талантом і майстерністю. В менш успішних вчителів може з’явитися почуття заздрості й недоброзичливості до талановитого педагога. Педагогічний колектив здатний регулювати такі відносини, керуючись такими нормами:
1) необхідність особливої уваги до вчителя – майстра своєї справи, всебічна підтримка в роботі і педагогічних пошуках;
2) запобігання будь-яким проявам заздрості та недоброзичливості до талановитого педагога;
3) обов’язок для інших вчитися в майстра, переймати його творчий досвід.
Формулюючи вимоги всілякої поваги і підтримки талановитого вчителя, педагогічна мораль орієнтує кожного члена вчительського колективу на подолання індивідуалізму, егоцентризму, заздрості, на творче відношення до своєї праці.
Кожний вчитель визнає здебільшого саме свої погляди на процес виховання та вивчення найправильнішими. Це може призводити до засудження відмінних точок зору, що значно погіршує умови творчих пошуків в роботі, створює атмосферу недоброзичливості та ворожості в колективі. Так створюються дуже важкі умови для діяльності творчих, обдарованих вчителів, які шукають нові форми і методи праці.
Єдність педагогічних поглядів колективу передбачає пошук нових шляхів, які не можуть бути особистою справою вчителя. Педагогічна мораль передбачає такі вимоги для регулювання цих відносин:
1) терпеливість до педагогічних пошуків своїх колег – пошуків кращих шляхів навчання і виховання;
2) вияв зацікавлення до пошуків колег і доброзичливої критики, прагнення допомогти своїми знаннями і досвідом;
3) нетерпимість до вчителя, який своєю поведінкою підриває авторитет свого колеги, приносить шкоду загальній справі навчання і виховання.
Доцільність таких норм полягає в допущенні існування різних точок зору в теорії і практиці педагогічної науки, що збагачує можливості навчально-виховного процесу.
Педагогічна мораль вимагає непримиренної боротьби з непедагогічними поглядами і вчинками вчителів. Так, наприклад заслуговує осуду поведінка вчителя, який не має педагогічної освіти і не любить своєї праці, а займається чужою для нього справою і приносить велику шкоду загальній справі виховання і навчання. Є вчителі, які досягають високої майстерності заради власного престижу і бажання вирізнятися серед своїх колег. Вони звичайно не бажають втрачати своїх переваг і внутрішньо зовсім не налаштовані передавати свій досвід іншим. Тому дуже необхідними є вимоги педагогічної моралі, які б регулювали відносини досвідченого,
кваліфікованого вчителя зі своїми колегами які не досягли ще такого рівня. Серед таких вимог особливо важливими є наступні:
1) недопустимість чванливості педагогічною майстерністю, зневажливого ставлення до людей не таких здібних і досвідчених;
2) обов’язок надавати допомогу своїм колегам з метою вдосконалення їхньої майстерності;
3) недопустимим є також приховувати свої педагогічні знахідки для збереження своїх індивідуальних переваг;
4) недопустимим є вимагати для себе особливих умов чи привілеїв через свої педагогічні заслуги.
Ці вимоги до досвідчених педагогів виправдовують психологи. Необхідно вміти прийти на допомогу молодим недосвідченим вчителям, тактовно, не принижуючи їхньої гідності і не хизуючись своїми перевагами наповнити їх вірою у власні сили. Саме така уважна і тактовна форма допомоги є найкращою умовою життя і діяльності педагогічного колективу, тому що підсилює навчально-виховні можливості кожного вчителя.
Ще Л. М. Толстой писав, щоб виховання дітей було успішними, необхідно, щоб люди, котрі виховують, не переставали виховувати себе і допомагали одне одному здійснювати те, до чого прагнуть.
Є вчителі, котрі вважають, що говорячи відкрито і безцеремонно правду, навіть загострюючи протиріччя, вони ніби приносять користь своєму колективу. Якщо в колективі відкрита і різка критика є загальним правилом і застосовується до всіх без вийнятку, то це сприймається не так болісно. Але, якщо вона застосовується лише до окремих осіб, а інших не стосується, то це викликає образу і загострення конфліктів.
Крім цього, характер критики і її форма повинні залежати від змісту самої критики. Слід також враховувати індивідуальність вчителя. Є люди, які дуже болісно переживають свої поразки і невдачі і будь-яка критика тільки додасть їм болю і страждання. Це в свою чергу зовсім не сприятиме єдності і згуртованості будь-якого колективу, тим паче педагогічного.
Психологічна єдність психологічних особливостей і рис характеру членів колективу, що забезпечує успіх загальної справи і особисте задоволення від своєї праці. Чесні, скромні, добрі, працелюбні люди легко співпрацюють разом. Стримана, дисциплінована людина може товаришувати з імпульсивною, але чуйною і доброзичливою людиною. Важко спілкуватися з егоїстом, хоча і веселим, також з лицеміром – хоч він і ввічливий. Дуже різні люди формують соціально-психологічний клімат в колективі – це стан міжособистісних стосунків, що виявляється в сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній діяльності колективу. Залежно від особливостей вияву соціально-психологічний клімат виконує в колективі відповідні функції:
- консолідуючу, яка полягає у згуртуванні колективу, об’єднанні зусиль для вирішення навчально-виховних завдань;
- стимулюючу, що виявляється в реалізації емоційного потенціалу колективу, його життєвої енергії;
- стабілізуючу, що забезпечує стійкість внутріколективних відносин, створює необхідні умови для успішної адаптації нових членів колективу;
- регулюючу, що виявляється в утвердженні норм взаємин, прогресивно-етичного оцінювання поведінки членів колективу.
Психологічний клімат не приносить ніхто ззовні. Він формується і підтримується в колективі кожним його членом. Приємний психологічний клімат в колективі створюється відносинами доброзичливості, відвертості, взаємодопомоги. Важливим фактором приємного психологічного клімату є відчуття естетичного задоволення від результатів своєї праці, від взаємин із колегами. Якщо у вас важкий характер, старайтеся самовдосконалюватися, тренуйте волю, щоб вміти володіти своїми емоціями, не розвивати негативного мислення. Не доводити до гніву, ненависті ні себе, ні оточуючих. Як стверджують медики, люди із важким характером не тільки часто хворіють самі, але й доводять до хвороб інших. Хвороблива, нездорова атмосфера поширюється і в педагогічному колективі.
Естетика взаємовідносин в колективі у великій мірі залежить від особистості керівника, його стилю роботи, доброзичливості, тактовності. Однак успіх діяльності кожної школи забезпечує цілеспрямований колектив однодумців, в якому цінують індивідуальність, творчі здібності, характер, інтереси й уподобання кожної особистості. Згуртувати педагогічний
колектив не означає «вишикувати всіх за ранжиром», заборонивши особисті думки і погляди, виконувати все за командою. Навпаки, у ньому повинно максимально реалізовуватися творче начало кожного. Найкращі особливості і професійні якості вчителя розвиваються в процесі його діяльності. Вчитель повинен постійно вдосконалюватися, підвищувати морально-естетичний і культурний рівень, щоб в повній мірі реалізувати всю силу свого таланту по вихованню підростаючого покоління.
Теги: реферати
